Ніхто не вміє мріяти настільки масштабно, пристрасно і натхненно, як діти! Але найчастіше батьки, дізнавшись про те, що діється в душі, голові і, нарешті, серце власного чада, цілком здатні розгубитися. Після чого намагаються збагнути, а що ж, власне, з усім цим робити?
Для початку слід розібратися в характері дитячих мрій – адже одні діти піднесено мріють про чарівну паличку або навчитися літати, а інші практично і цілком «по-земному» мріють про красивому автомобілі, розкішному особняку або про освоєння який-небудь професії. Настільки істотна різниця пояснюється особливостями особистості і віку дитини.
Якщо виходити з типу особистості, то питання ставиться так: фантазер або реаліст? Фантазер не вважає за потрібне сковувати свою фантазію реаліями, а ось реаліст, якщо про щось і мріє, то відбувається цей процес якраз в рамках життєвих реалій. Настільки приземлені, зате практичні мріяння пояснюються слабо розвиненою уявою.
Але ті ж мрії, казкові або цілком матеріальні, різняться ще й в силу віку. Якщо малюк і мріяв про щось нереальне, до 7-8 років його мрії набувають вже інший характер. Він розуміє, що люди не вміють літати, виготовлення чарівних паличок ще жодна промисловість не освоїла, а ось комп’ютер, ноутбук або смартфон – мрія, не настільки й недосяжна.
Як реагувати?
Що стосується дорослих, їм слід просто прийняти мрії свого чада як даність. Нічого дивного і протиприродного в них немає. Цілком закономірно, що дитина, яка подивилася мультфільм, стане представляти себе на місці героя і мріяти володіти його надприродними здібностями.
Якщо мрія дитини батькові не подобається, не слід піддавати її критиці, а тим більше, змусити дитину мріяти в тому напрямку, в яке вкажуть дорослі. Дитина бачить світ так, як він його бачить, а вже намагатися вплинути на його нестримну фантазію – завдання свідомо утопічна. Та й до чого? Чи не простіше м’яко направити малюка в якусь більш реалістичну мрію? Наприклад, навчитися танцювати як знаменита балерина або малювати “так само красиво, як в книжках”. Та й віддати дитину в балетну студію або художню школу.
А якщо дитина мріє політати, досить сходити всією сім’єю на “колесо огляду», де і побачити місто з висоти пташиного польоту. На дитину це справить незабутнє враження. З феями і добрими духами складніше, але і тут вихід є. Можна попросити знайомих на день народження дитини вбратися казковими персонажами. Все це, однак, не означає, то дитина повинна відмовитися від мрій, так спантеличили батьків.
Користь очевидна: дитина розуміє, що раз мрії збуваються, значить, реальність не так вже й погана! А заодно він розпізнає і інша обставина-не завжди вони збуваються «з точністю до міліметра і секунди» і часом доводиться шукати компромісні рішення.
До слова сказати, нереальні мрії батькам в деякому роді вигідні. Мріючи, малюк задовольняється самим перебуванням в світі мрій. Саме по собі стан мрії приносить йому задоволення. Адже дитина нічого не вимагає, просто мріє.
А ось то стосується смартфона, планшета і інших іграшок, так Він їх обов’язково зажадає!
Іноді мрії в завуальованій формі вказують на те, що дорослим непогано б приділяти малюкові більше уваги – розмовляти з ним, гуляти і т. д. чи не в цьому криється причина батьківської досади?
А може спробувати помріяти разом з дитиною? Чесне слово, це не найгірше проведення часу! І з дитиною такі спільні мрії відмінно зближують!
