Синдром Туретта

Синдром Туретта Корисна інформація

Синдром Туретта до групи неврологічних захворювань з генетичною схильністю, симптоми якого частіше стартують в дитячому віці. Діагноз встановлюється у випадках, коли у хворого протягом року відзначаються різні види тиків (механічний, руховий, вокальний). Більш частими є лицьові тики-моргання очима, різні гримаси, ворушіння носом. До додаткових відносять тики в області шиї або кінцівок, а також різних частинах тіла.
Основні причини захворювання
Для виникнення синдрому Туретта необхідно певне поєднання не менше 20 генів. Захворювання має аутосомно-рецисивний шлях успадкування, який передбачає наявність дефектних генів у обох батьків, без видимих проявів у них. Не виключається і аутосомно-домімантний тип передачі патології від одного хворого батька до спадкоємців.

Синдром Туретта клінічні прояви


Головною ознакою синдрому Туретта служить тик. За своєю суттю, тики-це мимовільні, неконтрольовані людиною, швидкі, однотипні рухи різних груп м’язів або вимовлені слова (вирази), які багаторазово повторюються протягом дня і практично зникають під час сну.

Існує 3 види тиків:

Руховий.
Вокальний.
Поведінкові.
Особливістю рухових тиків є їх легка впізнаваність. Вони з’являються швидко, можуть приносити хворому дискомфорт або біль. Прості м’язові тики проявляються у вигляді скорочення однієї або декількох м’язів, а ось складні тики мають свою послідовність рухів, різних у напрямку і амплітуді.

Вокальні тики проявляються у вигляді різних звуків (шипіння, гавкіт, кашель) або різноманітних за змістом виразів. Хворі під час розмови можуть викрикувати незв’язні слова або непристойності, що ускладнює їх спілкування.

Найважче в суспільстві хворим з вокальним тиком у вигляді копролалії – вигукування ненормативної лексики, агресивних фраз або образ. Вони переривають свою промову грубим виразом або його частиною, а потім продовжують свою основну думку далі.

Певний відсоток хворих синдромом Туретта мають схильність до наслідування чужих рухів, висловлювань або інтонацій, тільки що побачених. Такі тики називаються поведінковими.

Стадії захворювання


На початковому етапі хвороби у хворих відзначаються прості, рідкісні тики з невеликою амплітудою, помітні для інших людей. Захворювання не приносить людині неприємності і дискомфорт, не знижує якість життя, а тики можливо маскувати. Дана стадія хвороби не вимагає медикаментозної корекції.

У другій стадії тики більш інтенсивні, зменшується інтервал між ними (2-4 посмикування в хвилину). Щоб зменшити їх інтенсивність, хворому потрібно прикладати зусилля. Хворі можуть визначити наближення нападу посмикувань.

У третій стадії збільшується складність і кількість посмикувань в хвилину, характерно поєднання різних тиків, знижується їх контроль. Вони завжди помітні для сторонніх очей. Хвороба приносить труднощі в спілкуванні, порушує якість життя і обмежує вибір професії.

В результаті хворі замикаються, стають відчуженими від суспільства і рідних, у них формуються комплекси. Для стабілізації психічного і фізичного стану необхідна медикаментозна і немедикаментозна корекція, соціальна адаптація.

Діагностичні заходи


Для підтвердження синдрому Туретта немає специфічних діагностичних аналізів. Діагноз встановлює невропатолог після ретельного збору сімейного анамнезу, обстежень і підтвердження факту тиків. Також наштовхнути на захворювання дозволяє зниження уваги, безглузді вчинки, причину яких хворий не може пояснити.

Серед допоміжних методів, що дозволяють виключити органічну патологію центральної нервової системи, використовуються електроенцефалографія, комп’ютерна або магнітно-резонансна томографія.

Синдром Туретта принципи лікування


Специфічної терапії синдрому Туретта не існує, та й більшість пацієнтів з таким діагнозом хворіють в легкій формі, що не вимагає глобальних заходів. Хороший ефект дають неспецифічні методи лікування: електросон, масаж, дарсонвалізація, іпотерапія.

Лікування хворих за допомогою занять з конем все більше набуває популярності за рахунок своєї ефективності, доступності та позитивних емоцій для всіх членів сім’ї. За допомогою іпотерапії при синдромі Туретта можна знизити частоту і тривалість тиків, збільшити ступінь їх контролю або домогтися повної ремісії захворювання на певний термін.

Під час верхової їзди вершник максимально концентрується на тварині, відбувається мобілізація всіх обмінних процесів в організмі і нормалізація елементів збудження і гальмування. Лікування за допомогою коня нормалізує психо-емоційний стан хворого, розкріпачує його і знижує відчуття дискомфорту і відчуженості від оточуючих, адже тварині абсолютно все одно як виглядає, або каже його друг, головне з якою інтонацією до нього звертаються. Чим менше пацієнти зациклені на своїй проблемі, тим менше інтенсивність проявів тиків.

РОСТОК ЖИТТЯ