Дитячий церебральний параліч-це серйозне неврологічне захворювання, причиною якого є необоротне ураження головного мозку. Нервова система може постраждати в період розвитку плода, під час пологової діяльності або ж в перший місяць життя. Прояви ДЦП дуже різноманітні, клініка пов’язана з рівнем ураження центрального відділу нервової системи.
Можливі причини, що призводять до ДЦП
Поразка головного мозку внутрішньоутробно може статися внаслідок впливу різних негативних факторів. Серед них частіше зустрічаються:
- Гіпоксія. Нестача кисню у плода може бути гострою або хронічною. Незалежно від його форми відбувається відмирання вже утворилися клітин і порушується споруда нервової системи.
- Токсин. Їх вплив негативно позначається на всій нервовій системі, особливо Центральної, а також і на інших органах і системах. Токсичний вплив порушує диференціювання клітин організму і може викликати множинні аномалії розвитку, в тому числі і головного мозку.
- Порушення метаболізму. При недостатньому харчуванні плода, його зростання і розвиток із запізненням і, на момент пологів, організм не зовсім готовий до зустрічі з навколишнім середовищем. Така незрілість може привести до порушення роботи дихальної системи і, як наслідок, до недостатнього надходження кисню в головний мозок.
- Інші причини.
Після народження малюка його мозок може постраждати під впливом внутрішньоутробної інфекції, яка вчасно не діагностована у матері. Також, дитина може отримати травму при проходженні родових шляхів, а під час пологів іноді виникають проблеми з пуповиною, яка постачає в організм карапуза кисень.
Токсичний вплив білірубіну (непрямої його фракції) на підкіркові зони головного мозку, під час кон’югаційної жовтяниці новонароджених, може призводити до гіперкінетичної форми ДЦП. З’явився дефект залишається з хворим на все його життя і практично не піддається корекції.
Стадії хвороби
Існує 3 основні стадії патології:
- стадія рання;
- Початкова хронічно-резидуальна стадія;
- кінцева (пізня) резидуальна стадія.
Перша стадія дитячого церебрального паралічу має тривалість близько 4 місяців. У цей період у хворої дитини відзначається прискорений (уповільнений) пульс і серцебиття, періоди порушення дихання, ністагм («плаваючі» очні яблука), судомний синдром, підвищений внутрішньочерепного тиску. Рухові порушення практично не помітні.
Наступна стадія перебігу хвороби починається з 5 місяця від моменту ураження і триває до 4 років. У цей період, на тлі внутрішньоутробного ураження ЦНС або родової травми, формується стійкий м’язовий гіпертонус, особливо, якщо це спастична форма хвороби.
У пізній резидуальной стадії, яка починається після 4 року хвороби, відбувається закріплення рухових порушень, утворюються контрактури (вимушене положення кінцівок, пальців, голови через м’язової атрофії). Якщо у малюка двостороннє ураження головного мозку і у нього є подвійна геміплегія, то дана стадія може початися раніше описаних термінів.
Гіперкінетична форма дцп: особливості
Дана форма дитячого паралічу розвивається при ураженні підкіркових структур головного мозку. Її причиною можуть стати несумісність матері і плоду по групі крові або резус-фактору, які провокують розвиток гемолітичної хвороби новонародженого.
Ця форма хвороби характеризується непостійним м’язовим тонусом, який може бути зниженим, підвищеним або нормальним. У діток порушені звичайні рухи, вони незручні, розмашисті. Спостерігаються мимовільні додатковими рухами м’язів верхніми або нижніми кінцівками, мімічної мускулатури (гіперкінези).
Гіперкінези можуть бути декількох типів: хорея, атетоз, хореоатетоз, торсіонна дистонія. Дуже часто рухові порушення супроводжуються розладами мови за типом дизартрії. Іноді відзначається і порушення слуху. У процесі росту у дитини, в меншій мірі, страждає розумовий розвиток, в порівнянні з іншими формами паралічу, відзначається емоційна лабільність, різні вегетативні порушення.
При гіперкінетичної формі у малюків не формуються контрактури і суглобові деформації, проте дуже часто утворюються підвивихи в дрібних суглобах пальців рук. У хворих діток порушений цілеспрямований захоплення предметів і інші рухи, що вимагають точної координації.
Хворі з такою формою церебрального паралічу нервової системи в побуті, практично повністю, залежать від родичів і, як тільки починають це усвідомлювати, сильно переживають з цього приводу. Завдяки своїй наполегливості і завзятості, з часом діти пристосовуються і «гасять» свої гіперкінези. Якщо рухові дефекти виражені мінімально, то такі пацієнту зможуть вчитися в загальноосвітніх школах і навіть отримати спеціальну освіту.
Іпотерапія при лікуванні ДЦП та її переваги
Існує кілька методів лікування дитячого паралічу, які перевірені роками і довели свою ефективність. Серед них часто використовують міорелаксанти на основі токсину ботулізму, лікувальну фізкультуру, масаж, заняття плаванням, фізіотерапевтичні процедури, лазерну терапію. Всі ці заходи дозволяють знизити м’язову напругу, але вони не здатні навчити дитину новим навичкам і рухам. Іпотерапія стала чудовою альтернативою в лікуванні паралічу, так як впливає на патологію комплексно.
Взаємодія хворої дитини і коня
Безпосередній контакт малюка з конем стимулює роботу підкіркових структур мозку, дозволяє оволодіти складними рухами, розвинути мова. В процесі занять істотно знижується м’язовий гіпертонус в кінцівках, знижується вираженість гіперкінезів, збільшується точність рухів.
Вершник, під час їзди на коні, повторює її руху на мимовільному рівні, вчитися тримати рівновагу і працювати обома кінцівками одночасно. Ці заходи дозволяють усунути звичку хворого завалюватися на хвору сторону, розвинути дрібну моторику, а також нормалізувати емоційне напруження через почуття неповноцінності.
Заняття іпотерапією ніколи не набридають дитині, оскільки кожен раз він отримує від них нові враження, навички та вміння. Вони покращують спілкування малюка з оточуючими, свіже повітря сприятливо впливає на загальне здоров’я, а посилений кровотік в нижніх кінцівках сприяє зниженню м’язового спазму.
Ефекти від іпотерапії при ДЦП
Заняття з кіньми можуть використовуватися для деяких цілей:
- Нормалізація рухових порушень. Вона дозволяє скорегувати такі розлади ЦНС як парези, паралічі, порушену координацію, гіперкінези. Також, іпотерапія сприяє зняттю тонусу з м’язів хребетного стовпа і корекції його викривлень.
- Інтелектуальна корекція. Педагогічний вплив коня на дитину полягає в поліпшенні його поведінки, стимулюванні інтелектуального розвитку.
- Фізичний розвиток. Верхова їзда і вольтіжіровка дозволяють не тільки знизити тонус м’язів, але і зміцнити їх. Це дозволить дитині постійно підтримувати свою фізичну активність.
Заняття іпотерапією сприятливо впливають на емоційну сферу. Завдяки цьому виду реабілітації у хворих знижується почуття страху, знижується загальна загальмованість, з’являється велика впевненість в собі і своїх можливостях. Також у діточок розвиваються елементарні правила догляду та самообслуговування, вони стають більш адаптованими в навколишньому світі.
Догляд за конем, після проведених уроків, розвиває почуття відповідальності і обов’язку. Елементарні і одноманітні рухи стимулюють нервову систему для освоєння більш складних маніпуляцій для догляду і самообслуговування.
